Стрижні Темряви

Годинник вицокує останні секунди 2025, потріскує своїми стрілками до напівтемної кімнати. Ми завмерли в м`якому світлі ліхтарика, немов в оазі.

Бульбашки в келихах сповільнюють рух, дихання розтягується на кілометри спогадів року, що йде. Навіть ялинка принишкла в цьому моменті й побожно поблискує іграшками.

В голові миготять картинки минулого. Але вони танцюють в сутінках, якими нас нагородив сусід з північного сходу. Темрява, яка впала посеред грудня — матеріальна візуалізація тіні, під якою ми живемо вже чотири роки.

Вона тисне.

Але не відсутністю світла.

Не холодом.

Вона тисне усвідомленням.

Скавулить сиренами, свистить ракетами, гуркотить шахедами, шепоче сповіщеннями в чатах міст і районів, які ледве не щоночі аж червоніють від сотень повідомлень.

Темрява запускає свої холодні стрижні в думки й глумиться: ``Ти ж знала, зізнайся собі, ще на початку цього року ти знала: ніщо не скінчиться так швидко. На що ти чекала? На диво? Поворотний момент? Всесвітню справедливість? Така певна, що вона є?!``. Зловісна тінь хапає надію, нещадно мне її морозними пальцями, витанцьовує льодяними ногами-брилами, майже як клятий клоун з ``Воно``.

А втім, розфокус, завмерши на вічність, миттєво вивітрюється з очей, прихопивши з собою депресивні думки. 2025 розштурхує хорошими спогадами, обертається ними до мене, немов неслухняна пустотлива іграшка на ялинці, якій неодмінно треба висіти не так, як її повісили.

Попри зловісну тінь ми продовжуємо жити.

Ми жадібно всотуємо крихти радощів.

Сміємося.

Навіть на погане відгукуємося мемами.

Бо ми квіти, що випинаються з тріщини в асфальті — це наш генетичний код. Незламність, зашита в ДНК. Тому, якою б густою й тягучою не була темрява, вона ніколи не захопить владу над нами.

Останні секунди 2025 закінчуються, бульбашки в келихах знову прискорюються. За родинним столом бринять вітання та нові надії. 2026 обережно робить свій перший крок. Він нічого мені не обіцяє — боїться розчарувати, як попередники. А проте не забуває нагадати, що я не сама. В мене є родина. А ще теплі шкарпетки й павербанк. А Темрява... Жодна темрява не буває вічною.