Світанок

Сві-танок.

Світ тане.

Розтає імлисте срібло

Серпанку ранкового туману.

Мерзнуть пальці,

паморозь тане.

Зірки в хмарах зникають.

Сіре срібло осідає на губах теплих.

Підносиш змерзлі долоні до вуст,

Диханням відроджуєш теплість,

До щоки торкаєшся:

Моє-своє-рідне.

Світанково-срібне.

Яскраве, лискуче -

З фарбою ще не облупленою.

Молодесеньке.

2025 р. ©Ірина Вірна