Своя правда

Місто плаче багряними сутінками,

по венам течуть криваві світанки.

Ми так і залишимось випадковою зустріччю,чудернацьким стібком на серця ділянках.

Ми розійдемся ярами й дорогами,

в пошуках правди, що у кожного свóя.

Так і не стали одне для однóго героями,

правда спочатку кричала , а потім стала німою.