Тетяна Воробйова 02 Лютий / Оновлено

Танець під дощем

Оповідання / Інше

О, дощ. Який же він гарний, я чую його. Краплі, які падають з неба, барабанять, як барабан, який починає грати першим на концерті. Далі йде приємний ніжний аромат свіжості, наче гітара, яка підхоплює перші удари. Протягуючи руку через вікно, я відчуваю краплину, яка перетворюється в моїй руці на маленьку калюжку, яка своєю чергою розтікається по долоні, даючи відчуття чогось легкого, ніжного, що скапує, лишень опустивши руку, наче голос, який починає співати ніжну пісню.

Людей майже немає. Така погода пробуджує у всіх єдине бажання — сидіти вдома, укутавшись у плед і дивитися якийсь черговий серіал, який ні на що не надихає й не мотивує.

А мені... А мені хочеться вийти на вулицю, покликати Микиту і, як раніше, танцювати, гуляти, обійматися, цілуватися під літнім теплим дощем...

Проте... Проте це вже неможливо. Його нема. Ні, він не пішов від мене, і ми не били з ним горщики, ми ніколи не сварилися. Просто настав час, коли він обрав інший шлях життя, а я не стала його путами, не стала вмовляти його залишитися зі мною й бути поряд. Я не з тих, хто маніпулює іншими чи тисне на жалість. Я дико ненавиджу маніпуляцію, шантаж та інше.

Мені всі казали, що це неправильно, що я залишуся сама в старості й буду нікому не потрібна, на що я відповідала: ``Ну то й що? Змушувати когось бути поряд, коли та людина не хоче, — це насильство.`` Бути з кимось із примусу — неправильно. Це стереотип, який треба змінювати. Можна жити самому й при цьому бути у світі, де ти не сам.

Дивлячись на цей дощ, я згадую, як ми з Микитою танцюємо танго.

У мене є не просто уявні спогади десь там у закутках пам’яті, а й відеопідтвердження.

Це був шматок фільму, який ми знімали як дипломну роботу в університеті. Микита навчався на сценариста, а я — на режисера. Оскільки ми не хотіли просити когось з акторського, цими акторами стали ми, а нашими операторами виступили Мар’яна й Стас. Вони були схожими на нас, але з однією поправкою: Стас вчився на оператора. Проте вони залишилися в стосунках, а ми — ні.

Бо не в моїх правилах змушувати когось танцювати під дощем.

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A