То ти його чекала?

То ти його чекала?

Таким, яким він був?

Сама собі брехала,

Та він того не чув.

Просто гуділо в голові,

На шиї вени пульсували,

Він сам, один, сам у собі,

І голоси братів звучали.

Тих, що давно уже нема,

У грудях жар, вогонь…

З ним поряд ти — наче сама?

Торкнись його спітнілих скронь…

Ні, не відчує він твоїх долонь,

Прошу, облиш, збрехавши, 

І ваші душі розійшлись

Назавжди.

Знаю, як важко,

Коли вночі, крізь сон,

Не бачачи безпечних зон,

Він бій продовжує зі злом.

Коли кричить і плаче в одну мить,

Коли горить і може обпалити…

Ні, ти не зможеш,

Ні, ти не зможеш

З ним далі жити…

На жаль, для нього…

Шкода, ви поряд, та вас один для одного нема.

Він сам. І ти тепер сама…

Хмельницький                    16.04.2026 р.