Твоя шкіра — мапа світу

Твоя шкіра — мапа світу,

вуглецеві апатити сяють у кістках.

Дослідити б сонце Мітри,

дослідити б і прозріти,

але бачу тінь бика.

Твоє тіло — роси з кали.

Доторкнуся — морем стану? Мілиною став.

Тут, на сході, ми зникали, 

в цій пустелі сни сакральні

стали списком справ.

Сухостій тріщить, мов зброя,

напиваюсь міфом-болем: твої шрами — я,

не календула загоїть,

наша зустріч — Чорне море,

мрія корабля.

Наша зустріч — м’якість вовни.

Не вдихаю світ на повну, доки спиш сама.

Тоне погляд, хо́ви-лови,

ти — моя уявна повінь,

мій нічний обман.

© Олена Галунець