ТВОЯ ВИСОТА

ТВОЯ ВИСОТА

Ти ідеш уперто до мети,

І згорають сумнівів мости.

Та чим вище ти уже злетів,

Тим лютіше заздрять із низів.

Успіх твій для когось, наче гріх,

Їм пече не це, а власний сміх.

Бо вони вже теж ішли колись,

Та коли упали, то здались.

Ти ж упав і встав кожного дня

І всі рани стали як броня.

Там, де інші кидали вогонь,

Ти складав це полум`я в долонь.

Ти мовчиш, не дивишся назад,

Бо нести вершини — не парад.

Тут не визнання, а довга путь,

Не етап, а цілковита суть.

Тож іди, коли гуде навкруг,

Хай не любить тебе ворог й друг.

Тільки той, хто падав і хто встав,

Може бути справжнім серед слав.

Мирослав Манюк

13.07.2025