у стомлену осінь...

коли в паралельному мешкаєш світі,

усе тобі звідти забава та диво.

смакуєш солоні горішки із пивом...

в кімнаті осяяній стишеним світлом

сидиш, осягаєш добу та події -

завзяті бої та змагальні турніри

за гідність, кохану, свободу, за віру.

а ще - за якусь там останню надію.

...проблеми, питання складні, нездоланні,

шляхи у самотність в хаосі марноти.

в додачу іще катаклізми в природі.

і холод, і голод, з нудьги позіхання...

- ...і що то за світ такий?!... - мовиш до себе. -

такий суперечний, не зрозумілий.

ні сенсу, ні змісту! в жадобі суцільній,

у русі в сліпу та до втрат без потреби... -

у стомлену осінь в похмурості днини

подумалось так неосудно у млінні

у простір барвистий, хвилі та лінії

від листопадних злітань тихоплинних.

...імжею раптом та мерзлістю слідом -

завершиться днина подихом вогким

у затишок теплий, добробут та спокій

твого паралельного дивного світу -

де ти наче є і наче відсутній.

нічийний, безликий та мерехтливий

смакуєш солоні горішки із пивом,

шукаєш у світі сенсу та суті...............