у тумані дощу.

в тебе викрали час бунтівної допитливості.

ти - байдужість сама без бажань та життя.

без радіння та млінь...ти - обдурений.

весь покора раба із душею на тлін вигасаючою.

затаївся у схов. за відлигою тінь знеособлена.

...і по водах ріки правиш човен хиткий

через дим від руїн правиш в морок та нетрі безобрійні.

супровідниками - марнота та нудьга, 

сум та біль, та самотність у томлені.

а десь там онде спів, танці, музика із фейєрверками.

але то не тобі - бо ти зреченість, тінь.

тінь із тінню човна поринаєш у дні обезкрилених мрій

та мовчання...та марення зниклого.

а в обличчя б`є дощ - він ще той талалій!

лепетить у вітрах, бо життям у житті заклопотаний.

міцно стиснеш вуста. нічні води гребеш,

натискаєш весло...заскрипіли незмащені кочети.

...у тумані ллє дощ - там минуле твоє мов примара бліда

незворушна

та місяцеликая...тобі треба туди!

час байдужий іде - йому байдуже хто зі шляху повертає у пройдене.

берегів там нема, як і обрію теж. там пустеля та тиша безмірності.

...у тумані втонув, в білу прірву упав - захлинувся у колах незбутності.

захиталися води колами і

заколисують човен порожній твій гойданням.

його вітер веде під вітрилом, крилом править в дощ,

у туман веслярем замість тебе...бо ти вже 

в минулості............................