Вернандо

О любий мій Вернандо,

Ходімо на веранду!

Ходімо на веранду, співатимо пісень.

Закурим сигарету,

Щоб я могла побачить байдужий погляд твій,

Й відчути подих сліз.

Ти глянеш вниз.

Я зрозумію.

О любий мій Вернандо !

Лечу я із веранди,

Лечу далеко вниз.

Поляжу на асфальті,

Погляну на веранду,

Погляну й усміхнусь.

Тож, нумо мій Вернандо!

Покинь ту сигарету

Покинь її нарешті

Хай полетить мені.

І попіл з неї, останки її

Несуть цілунок твій.

Не знаю я , Вернандо,

Не можу зрозуміти.

Колись любив Веранду ,

Любив ти і мене.

Та не любив цигарки,

А зараз , щось не те.

Обійми пропоную

Пройдеш ти мимо , й навіть

Не кинеш погляд свій.

Що колись мене манив,

І зараз поглинає.

Лежу тут на асфальті,

Тянусь до тебе:

``Любий!``

Та ти лиш пусто глянеш.

О, любий,

Чому сльози?

Чому? Я мушу знати

О, тепер я розумію.

Та нащо ж ти страждаєш ?

Поглянь на мене любий, я тут весела,

Граю.

Тож ти бувай веселий,

Знайди нову кохану,

Приводь її, Вернандо ,

На нашую веранду.

Приводь , я подивлюся.

Пораду дам яку.

Поглянь, та я ж сміюся.

Й тобі так зараз треба.