Вибір який сам обрав

Вони стояли непохитні, такі великі, високі й невагомі. Кожна мала свою форму та свій вигин. Якісь сторони були пологими й легкими, а інші різкими, гострими та недосяжними. Вони тримали свою силу, свій образ, що затуляв пів світу.

Він любив ці гори, їхні простори, їхній неосяжний горизонт. Він щодня прокидався біля їхнього підніжжя, щодня протоптував свої стежини, по яких повертався назад. Волосся було мокре від сьогоднішньої зливи, а на шкірі ще лишилася засмага від учорашньої спеки. Щоки ще були сухими й укритими лускою від недавніх вітрів.

Вони самі не знають своєї погоди. А якби й знали, то чи стали б казати? Навіщо ж йому знати, якщо він і не питав? Його не хвилює, чи буде сьогодні злива, чи буде град, чи подарують вони йому милість та відкриють на небі зорепад. Він знає свій вибір, свою дорогу, яку обрав до цих гранітних мурів. Він полюбив те, що сам обрав, цю стежину, що сам протоптав до їхніх сніжних вершин.