«Відголоски»

Колись ти зрозумієш, що десь ти точно заблукав.

Чи то у пущі лісу, чи то у власних почуттях.

Замислишся над тим, що не помітив, чи просто не закцентував.

Вижатимуться відголоски болю,

які ти так старанно заховав.

І раптом ти жахнешся від того, що дороги вже назад нема.

Що те, повз що ти сміло крокував,

тепер лиш вкорінилось у свідомість.

Шукатимеш знайомі почуття

поміж дерев, поміж людей,

поміж уламків власних струн душі.

Та кожен шлях зведе вже точно не туди, куди потрібно. 

Тоді ти осягнеш, що губимось ми не для того, щоб змінити свій маршрут,

а лиш для пошуку свого єства.