Вірш «Подзвонити до Бога»

Можна я подзвоню до Бога?

В мене є запитання до Нього.  Знаю — справ у Нього повно,

Але дай хоч хвилину на розмову. 
 Я — звичайна людина,

Маю декілька добрих справ. Тож прошу: зарахуй їх Тим,

кого Ти вже відібрав…

На «рахунок» для них — Аби сповна…

Ти віддай моє світло для них,

Легкі крила даруй безумовні

І відкрий вищі рівні Світів. 
 А ще можу запропонувати —

Хоч кілька років життя:

Можеш в мене відмінусувати

І повернути людей дорогих до життя? 
 Хіба ж це не чесна угода?  Я ж свої в обмін віддаю…

Тільки би рідні залишились зі мною —

Чом Тобі їх не повернуть? 
 Кинув слухавку… Сказав: «Не вигадуй.  Має кожен пройти власний шлях. І не зможеш навіть знати,

Коли впаде волосина твоя»…

Ти молитвами душу зцілюй,

Памʼять світлу про них бережи

І люби , бо любов ця безцінна

Зігріває їх Душі з землі».