ВІРШ: А може це життя і не таке тяжке?

А може це життя і не таке тяжке?

Коли уранці сонце в очі заглядає,

І перша кава, наче диво якесь,

Теплом ласкавим душу зігріває.

Ми звикли бігти, рахувати дні,

Шукати складнощі там, де їх геть немає,

А щастя — ось воно, в простому промені,

Який на стінах золотом палає.

А може це життя і не таке тяжке?

Коли навколо є надійні, щирі друзі,

Коли сестра обійме, скаже щось легке,

І серце розквітає, наче квіти в лузі.

Лиш треба вміти помічати мить:

Спів солов`я, каштанів пишні шати,

І просто вчитись в цьому світі жить,

І кожну секунду щиро цінувати.

Поглянь навколо — світ ряхтить добром,

Ми самі творим радість і надію.

Нехай тривоги змиє дощ кругом,

А ми продовжим будувати мрію.

Живи, радій, всміхайся кожній грі,

Яку нам доля лагідно дарує,

Бо синє небо в чистій вишині

Для нас щасливу повість знов малює!