Війна

Знову тривожність забила у грудяхЗнову боїшся піти в забуттяЗнову почнеш сумніватися в людяхЗнову як вперше нема вороттяЗнову щось душу твою розриваєЗнову і знову, немає кінцяЗнову ти плачеш, і серце зжимаєЗнов відчуваєш що ``Я - вже не я``Знову не знаєш чого ще чекатиЗнову спокійного просиш життяЗнову не можеш нормально поспатиЗнову чекаєш з землею злиттяЗнову і знову і знову і зновуЗнову прохання сльозні такіЗнову так ніби забула промовуЗнову на очі сльози сумніЗнову ти мрієш що все це скінчитьсяЗнов розпочата у світі війнаЗнову забудеш коли все промчиться Знову ти скажеш ``Не їх це вина``Знову ми будем боротись за мовуЗнову змінитись спробуєм миТа знову забудуть усі цю розмову``Яка різниця?`` Скажуть вониЗнову ми бачим одні й ті ж граблíІ йдемо ми так ніби зовсім сліпіІ йдем непохитно мов корабліХоч знаєм що лиш через це ми в війніМова і віра, культура і миВсе це і є наша люба країнаНе забуваймо хто ми такіБо в нас Україна єдина