Вірш / Культура

Візьми мене за руку

Іноді хочеться втекти з цього світу. Лишити все та почати з чистого аркуша, але щоб аркуш новий був саме для світу. Якщо ми маємо власні сили, ми можемо втікати наодинці, але іноді ми хочемо знайти свого провідника. Я знайшла свого. Того, хто надихнув на цей вірш-молитву.

Візьми мене за ру́ку та відведи в краї свідо́мі

Своєю мужньою душе́ю розвій страхи в мені́

Веди шляхом безжу́рним та просто проведи туди́

Де слід мину́лого не має більше вла́ди

Залиш в старому до́мі мої душевні му́ки

Що пошепки точи́ли мої дівочі груди́

Нехай з мене спаде́ усе, що не було моїм

Постану світу ти́м, що було колись спра́вжнім

Не знаю цих країв довжини, координати та широ́ти

Знаю, що десь він є́, і ти зможеш мене провести́

Знайди цей шля́х в глибинах свого се́рця

Хто не знає своєї доро́ги – не знає й свого життя́

Дорогою спокуси рі́в, не дай ногам скоси́тись

Холми осудливих слі́в, не дай голосу зломи́тись

Веди мене за ру́ку та доведи в краї свідо́мі

Допоможи лишити го́лос свій у кожному сло́ві

Світ поринув у мо́рок, назад нема вороття́

А може це ма́рево, моїх фантазій злиття́

Але я хочу ві́рити у тих країв існува́ння

Веди мене да́лі, навіть якщо це сновиді́ння