Всі завтра

В просторах світу без краю

палають чвари безбожних

лунає десь гомон із жаллю.

Людей та душ їх порожніх.
Куди завело нас?питає,

істота з минулим людським,

чи залишились — хто пам`ятає,

як було тоді,із обдертих картин?
Навколо лиш груди металу,

повітря повсюду,як дим.

Чи вдасться загоїти рану

тим людям із серцем живим?