Я сама себе визначаю
Вірш / ЛюбовЯ не зможу прикласти тебе як пластир до своїх ран,
Ти ніколи не будеш панацеєю для мого тіла.
Кожен рік прокладав із каміння мій шлях,
І тепер хочеш, аби я була ціла.
Я не тримаю поганих думок —
Вони немов для мене шкідлива звичка.
І не збираюсь кидатись у вирій знов,
Аби слова тримати в міцних, невагомих кавичках.
Я завжди пам`ятаю свої помилки,
Хоча давно мала б їх просто забути.
Промінь світла через вікно просвічує нові сторінки,
Для того, щоб ти змогла просто бути.
Я не жартую більше про біль — я його виражаю,
І не хочу більше бути поряд із ним, бо сама себе визначаю.