Я тебе малював

Ти лягла між рядків на папері

Наче хвиля із серцебиття.

Я вдихаю твій голос в етері,

Й пошепки видихаю ім’я.

Я тебе малював

Тонкими судинами світла.

Як подих ламає повітря,

Твій силует складаючи з крихт.

Я тебе малював

Пульсом тактів таємних сигналів,

Із власних подряпин і шрамів,

Щоб кожен дотик читався як шрифт.

Я тебе малював…

Стрілки годинника — твої пальці,

Що крадуть секунди зі шкіри.

І ангажують тіло до танцю,

І серце штовхають до Ліри..

Я тебе малював

Хрипким подихом нашого ранку

В теплому колі із філіжанки,

В якому пахне тобою кава.

Я тебе малював

Із мокрих вулиць і фарб розлитих,

Щоб дощ не зміг тебе змити

З моєї пам’яті, що так чекала

Я тебе малював…

Якщо ти зникнеш з моїх долонь —

Як Ехо зниклих лавсторій

Я перетворю ніч на полотно

І в твої риси з`єднаю всі зорі

Я тебе малював

По краю втомлених вікон,

Де за склом цілуються тіні,

Залишаючи відбитки у небі

Я тебе малював

Там, де серце збігається в такт,

Де в кожній паузі знак

І кожен крок повертає до тебе.

Я тебе малював…

Я тебе малював…