Я вас любив...

Я вас любив

Уперше. Ненадовго

Відчувши щастя, теплий доторк 

І утрачаю себе в цьому,

Згадавши погляд

Твої очі... Згадавши «нас»

Коротку вічність...

Упавши ниць близько колін...

Віддавши серце...

В твою милість

Воно кришталь

Крихке, потворне

Згублене в часі

Все у шрамах

Але моє, яке зосталось

Все ж найцінніше. Все, що малось...

Я лиш довірив... Все віддав

І навіть більше, що й не мав...

А ти всміхаєшся із мене 

Не підіймаючи з колін!

Ти не береш, лиш відкидаєш

Як той непотріб, ніби з жалю

Ти подивилася у вічі, а я лише спостерігаю

Як шмат за шматом кришталеве

Те серце б’ється об асфальт!

При світі вуличних ліхта́рів

Й ще не потушених лампад...