Їй так хотілося любити..

Їй так хотілося любити.. вона не знала нічого про це відчуття, можливо лише з книжок і всі ті розповіді були такими прекрасними.. такими чуттєвими, однак чи справжніми..? 

Роки йшли, а що таке кохання вона і не уявляла, помилково намагаючись уявити собі це почуття.. вона боялася, хоча не показувала цього, вона боялася, що ніхто не зможе її полюбити.. чому? Бо вона сама не змогла себе полюбити, бачучи в собі лише одні недоліки.. 

Недоліки.. яких мої факту немає.. Бо недоліки є у всіх, а все те, що бачила вона, більше не бачив ніхто..

Вона боялася, що не полюблять, хоча казала собі, що всьому свій час.. Але чому всіх люблять, а її ні..? Вона якась неправильна..? Чи може неправильний світ, що не бачить всю її красу..

Їй так хотілося бути потрібною, їй так хотілося відчувати серцем людину і не боятися, що та зрадить.. Але вона помилилася, віддавши свою душу не тому.. Той не міг любити по справжньому, той не міг любити взагалі.. а вона довірилася йому, проте він пішов.. розбивши серце та віру в людей..

Однак це цілковита брехня.. кажучи, що вона не вірить в людей і людям, та вона ладно повірити кожному, коли той навіть просто посміхнеться.. А що всередині..? Вона завжди боялася, що її душу просто використають, просто знищать.. просто знову.. 

Вона боялася це слово «знову», щось може повториться, може повторитися біль..

Але якщо боятися, що може з цього вийти, яким буде життя..? Страх необхідно перетворювати, навіть такий.. навіть його..

Вона боялася почати любити, вона сумнівалася у всьому, що тільки могла, вона намагалася бути обережною, однак.. однак вона просто засплуталася, знаючи, що їй потрібний Він.. 

А Йому потрібна Вона.. Вона знайшла іншого, вона знайшла того, хто показав їй, що таке, коли тебе люблять, що таке, коли тебе цінують, коли ти потрібна.. 

Вона любить його і більше не боїться.. Щирість в його голосі та посмішка на обличчі - найкращий дарунок доля.. Вона знайшла мрію, хоча і не шукала.. Вона знайшла Його, Він для неї все.. а вона для Нього маленька принцеса..

Протилежності притягуються, і це неймовірно.. Можливо, це і є її казка.. казка в житті, казка для життя.. Казка на відстані.. 

Відстань єдине, що було жахливе в цьому.. Однак в той самий момент відстань була і найкращим.. Вона була монетою двох сторін, вона була можливістю відчути один одного навіть попри кілометри, відчути те, що душею Вони були поруч..

#питаю_я_себе_сьогодні_що_на_мене_найшло