Її весняне цвітіння

Кімната вже повна запаху її квітів, що розрослися ото якраз по спині, і вже сягають рук, хоч нещодавно то було одне зернятко десь між лопатками, на самому хребті. Розсунувши двері, я увійшла до кімнати. Діва сиділа прямо посеред своєї спальні. Цвіт сливи ще білий вже визирає на її плечі,а на шиї видніється ціла гілочка з-під напів прозорої накидки.Я повільно підійшла до панни і сіла позаду неї. Одна рука повілі пустилася по її тонкому рукавові до її долонь, і міцно стиснула витончені пальці Янсін. Іншою - я відсунула накидку, що й так спадала з плеча, тепер накидка закриває тільки її бедра. Випадково я зустрілася з нею поглядом, її глибокі блакитні очі, що віддзеркалювали, здавалося, холодну воду криниці, так лагідно зиркнули на мене, і зупинилися на моїх вустах. Торкнувшись її полум`яних гарячих губ, я продовжила цю доріжку поцілунків до її ніжної м`якої шиї, до гострих ключиць, на яких тільки розкривала пелюстки ще одна квітка.
Її рука перебирала пасма мого волосся, затримуючи його ненадовго в повітрі, ніби розглядаючи кожну волосинку. Я все нижче опускалася, вдихаючи запах сливи на ній. Її шкіра така солодка, справді, як щойно зірвана дозріла слива.Руки все охоплювали її стан, я не зупинялася її цілувати, та ж і вона час від часу нагороджувала мене довгими і ніжними поцілунками. Це все текло гирлом річки десь поміж садів, допоки все тіло Янсін не покрилися яскраво-рожевими квітами, а запах їх немовби дав ляпаса в мої й без того червоні ланіти, коли вона дійшла свого піку.