з настрою (як залишають музи нас...)

як залишають музи нас,

вогонь натхнення швидко гасне.

зникає мріяний Парнас,

стрімкий політ в зірках Пегаса.

кохання слово як вінок

зроню я в цю пустельну тишу.

зроблю неспішно напівкрок,

печальний, ліру там залишу.

затим в задумі увійду

до себе в дім спізнілим гостем.

в каміні ватру розведу... -

тепла так мало у цю осінь!

от, лише омахи руді

не відігріють порожнечі.

в уяві образи бліді,

в душі і зреченість, і втечі.

...біля каміну сів сумний

у крісло...плечі вкриті пледом.

дощ за вікном і сад старий

мені нашіптують сонети..................