Засипані за ніч глибокі стежки...

Засипані за ніч глибокі стежки

Першими зрання лисиці протопчуть.

Між хмар прориваються сонця червоні стяжки,

Трансформуючи панораму в милу напрочуд.
​

Промені пронизують чагарники,

Мов смертоносними списами тубільців.

Складені стосами, ніби старі записники,

Лежать колоди рівними рядками літописців.
​

Лежать сніги, важкі й тихі, німують.

Хмари відбиваються в річках, мов вітражах.

Лежать під цим снігом тварини - зимують.

Лежать і солдати у бліндажах.
​

Лежить поруч зброя - завжди напоготові.

Виблискує в тьмяному світлі, неначе лати.

Лежать і ті, хто до останньої краплі крові

Виборювали нам змогу тут зимувати.
​

Тіла огортають морозу обійми сталеві,

Але гріє землю під ними жар в тих серцях.

Співають лисиці в небо січневе.

Розквітнуть фіалки на весну у цих місцях.
​

18.01.24