Застигла Лава Міста

Сніг на тротуарах, який так і не став ані льодом-склом під ногами, ані цукром-крейдою на узбіччі, лежить, немов застигла лава із крихкого асфальту та графітового пилу.

Він скрипить не чистою, дзвінкою піснею, а тріщить, наче товста, груба мішковина, кинута на шлях. Кожен крок втискає підошву у цю холодну, густу цементну суміш, яка вже ввібрала в себе усі відтінки бруду — від іржі до мокрого графіту.

Тротуар перетворюється на невдалу скульптуру, де початковий мармур зими замінено на хаотично розлитий і вже майже застиглий цемент. Він намагається втримати форму тисяч незграбних слідів, які стискаються і сплющуються, створюючи безкінечний, нерівний рельєф.

Це не прості снігові замети. Це залишки великого індустріального мистецтва: кристали-діаманти поступилися місцем грудкуватій суміші із сажі та недопалків, що повільно розкладається під підошвами міського життя.