Життя на паузі: Досить чекати на «колись», поки не здох
Стаття / Психологія і відносини
Ну що, впізнаєш цього типа в дзеркалі? Так-так, це ти. Очі трохи припухлі від постійного скролінгу стрічки, де черговий успішний успіх тицяє тобі в обличчя своїм ``ламборгіні`` або обіцянками легкого успіху “майже без вкладень”, а ти в цей час кутаєшся у свої затишні фантазії на Мальдівах, намагаючись сховатися від реальності. Ти ж знаєш цей стан, правда? Коли здається, що твоє справжнє, яскраве, сповнене шампанського та перемог життя почнеться... ну, точно не сьогодні.
Може, з понеділка? Або коли виплатиш кридити? Може коли війна закінчиться? Або коли діти виростуть, чи коли на ютуб-каналі стукне мільйон підписників. Ти живеш у режимі ``чернетки``, переконуючи себе, що зараз - це так, репетиція, підготовка до чогось великого, потужного, наааадддпотужного. А поки що можна потерпіти, походити в старих кедах і поїсти з тріснутої тарілки, бо святковий сервіз - то для особливих гостей, які ніяк не прийдуть. Друже, прокинься: “гості не прийдуть”, а ти просто просираєш свій єдиний екземпляр життя, Є ДИ НИЙ! Так що не НИЙ 🙂
Чому ми перетворилися на професійних ``почекунів``?
Давай чесно: ця проблема не виникла з нізвідки. Ми - покоління цифрових інфантилів, яке боїться відповідальності, як вогню. Ось не треба ображатися. Так я вже старий дідуган, ну майже, та я теж не люблю відповідальність. Мені все більше хочеться до мами на ручки як в дитинстві. Але я живу за принципом - “взям м’яч, значь …уячь”, “ніхто крім нас…” і все таке інше.
Багато хто з нас спеціально обирає оверсайз-одяг, бо підсвідомо це дає відчуття, де ти - маленька дитина, яка ні за що не відповідає. Це такий собі соціальний тренд: ми хочемо кайфувати тут і зараз, але не хочемо нести відповідальність за матеріальне забезпечення цього кайфу.
Не помічав цього? Зверни увагу, що навіть люди 30+, 40+ обирають одяг як “молодь”, щоб відчути той кайф безтурботності, “покукізму” на оточуючих і оточення. Бо коли ти вдягнешься в гарний костюм, або підбори, то в тебе будуть виникати зовсім інші відчуття. Перевір на собі. Поки писав, спіймав себе на думці що я вже 100 років мабудь не бачив дівчат в платтях та на каблуках 🙁
Нам простіше купити черговий курс ``Як стати успішним за три дні`` або ``Червону таблетку`` від чергового коуча, ніж реально щось змінити. Ми заковтуємо ці курси, як дурні, сподіваючись на магічну трансформацію, але нічого не відбувається, бо ми просто перекладаємо відповідальність на ``таблетку``, яка не працює.
Я так взагалі чемпіон з цієї теми. Скільки я бабла вклав у всю цю маяню… Шукав якісь секретні секрети, лайфхаки та інші скарби, але...
Коріння цієї хвороби - у нашому дитинстві та забезпеченості батьків. Доречі знімав відос на схожу тему, можна подивитись за лайк підписку та коментар :) Дивитись тут:
Сучасне покоління часто має все необхідне з народження: iPad, телефон, доступ до будь-якої інформації. Батьки створюють максимально зручні умови, і в результаті вони виростаємо з очікуванням, що їм всі винні: і квартиру у 18 років, і зарплату у 2000 доларів за ``просто так``.
А ще нас навчили, що радість і щастя треба заслужити.
- ``Отримав 4? А чому не 5?``.
- ``Отримав 5? Це всього лише домашня робота, подивимось, що буде за контрольну``.
- “Молодець, та можна булоб ще краще”
Так формується сценарій: ти не маєш права бути задоволеним собою, поки не досягнеш якоїсь ефемерної супер-мети.
Ти можеш вважати що твоє життя зміниться коли ти переїдеш в іншу країну, місто, Марс - що справжнє життя почнеться тільки там. Але спойлер: воно не починається. Навіть ставши топ-блогером, ти будеш прокрастинувати, бо внутрішня порожнеча не зникає від зміни статусу.
Щоб ти зрозумів, у якому цифровому стійлі ти опинився, поглянь на цю таблицю:
| Критерій порівняння | ``Цифрова курка`` | ``МИСливець`` |
|---|---|---|
| Споживання інформації | Скльовує дешевий, примітивний цифровий шум. | Обирає тільки ``свіже`` та інтелектуальне. |
| Відповідальність | Перекладає на коучів, курси та ``чарівні таблетки``. | Бере повну відповідальність на себе. |
| Ставлення до ресурсів | Очікує на ману небесну або батьківську допомогу. | Розуміє, що все потрібно заробити ``кров`ю``. |
| Реакція на виклики | ``Мені все пофіг``, втеча в онлайн або оффлайн вечірки. | Вивчає ситуацію, діє всупереч локдаунам та кризам. |
| Стиль життя | Синдром відкладеного життя: ``колись потім``. | Принцип ``Хочу - можу - роблю``. |
Ну а якщо ти не можеш зрозуміти в якій стадії ти знаходишься зараз, я розробив невеличкий тест який можна пройти натиснувши на посилання в шапці профілю 🥰
Цифрова м’ясорубка та ``люди-краби``
Сьогодні дурний комп`ютер переміг людину середнього розуму. Якщо ти просто споживаєш те, що тобі підсовують соцмережі, ти - частина стада, яке годують цифровими субпродуктами. Це не натуральна їжа, це - інформаційний бруд, який “цифрові курки” заковтують, бо вірять, що це зробить їх щасливими на коротку мить.
Крім того, навколо тебе повно ``людей-крабів``. Знаєш про феномен відра з крабами? Якщо один намагається вибратися на волю, інші не допомагають, а хапають його і стягують вниз. Твоє оточення може казати: ``Нащо воно тобі треба?``, ``Куди ти лізеш?``, “Іди працюй в АТБ!”. Це найшвидший шлях поховати себе заживо.
Як каже народна мудрість із джерел:
``Справжнє життя - це не результат, а процес. І бути щасливим треба намагатися тут і зараз, незважаючи ні на що``.
Як вийти з цього коматозу? (Практичний посібник)
Якщо ти не хочеш у 76 років оцінити своє життя на ``трієчку`` і жалкувати про те, чого не зробив, ось тобі план дій:
- Припини терпіти. Склади список усього, що тебе бісить: від поганої інфраструктури до колеги, який відпускає їдкі зауваження. Напиши навпроти кожного пункту, що ти зробиш, щоб це припинити. Починай з дрібниць. І бажано щоб без криміналу щодо колег 🙂
- Вдягни ті білі кросівки. У мене білі кросівки пролежали в коробці більше року, бо я чекав ``особливого випадку``, а на заваді ставали то дощ, то вітер. А коли наважився, відкрив коробку а там вже трохи пожовтіла підошва. Не будь як я. Кожен день твого життя - це і є особливий випадок. Вийми святковий сервіз, вдягни святковий спортивний костюм чи сукню та йди гуляти.
- Техніка ``Тут і зараз``. Коли відчуваєш, що знову полетів у ``світле майбутнє``, поверни себе в тіло. Що ти відчуваєш прямо зараз? Яка рука важча? Які запахи ти чуєш?. Це моментально збиває пиху з твоєї тривожності.
- Енергетичний аудит. Перед тим як планувати чергове ``завоювання світу``, запитай себе: ``Чи можу я зробити щось для мети ЗАРАЗ?`` та ``Чи є в мене на це енергія?``. Якщо відповідь ``ні`` - йди відпочивай. Відпочинок - це не гріх, а необхідність. Але не роби це звичкою. Інколи треба напрягти свої батони і діяти навіть через “танунафіг”.
- Розбивай глобальне на шматочки. Велика мета - це круто, але святкуй маленькі перемоги. Підняли зарплату? Порадій! Схуд на 2 кг? Красавчик! Не знецінюй свої успіхи, бо голос із дитинства завжди буде бурчати, що ``цього недостатньо``.
- Стань ``МИСливцем``. Перестань скльовувати примітивну цифрову інформацію. Шукай нішеві знання, ставай індивідуальністю. Не бійся бути не таким, як сіра маса.
- Припини шукати ``чарівну таблетку``. Ніякий коуч, якому ледве виповнилося 25 років, не вирішить твої проблеми за один курс, навіть за трикурси Тільки твоя діяльність, твій досвід і твої ``гулі`` на лобі мають значення.
Твоє життя - це не комп`ютерна гра, де можна завантажити збереження. Минуле не повернути, майбутнє невідоме, є тільки цей момент. Якщо ти не почнеш жити зараз, ти ризикуєш замість ``синдрому відкладеного життя`` отримати ``синдром упущеного життя``.
Тож припини чекати на понеділок. Понеділок вже настав. Роби!
