Звіт про Кріогенне Вторгнення

Інтервенція почалася без попередження, без дзвінка, без смс. Тіло, ще секунду тому впевнене у своїй термодинамічній стабільності , раптово перейшло в режим «тактильного саботажу». Шкіра втратила еластичність, як бюджет на кінець місяця, і перетворилася на суху, натягнуту мембрану, що нагадує стару канцелярську гумку, яку хтось залишив на батареї у 1997-му. Це не «гусяча шкіра» — це «режим вакуумної консервації»: пори зникли, як совість у податкового інспектора. Відчуття — ніби тебе запакували для міжгалактичного транспортування, причому з етикеткою «не розморожувати до весни».

Пальці — окрема історія. Управління ними перейшло до зовнішнього пульта, який, судячи з усього, належить невидимому стажеру з факультету неконтактної моторики. Зворотний зв’язок із системою втрачено. Вони трансформувалися у п’ять металевих стрижнів, що здатні лише на несвідоме стискання ключа або — в разі системного збою — на безглуздий пошук кишені, якої не існує, бо її з’їла міль ще влітку. Кристалізація рідини в суглобах відбувається за стандартним протоколом: «Хрускіт-1.0», з характерним звуком, який нагадує розчарування в людстві.

Сигнал про необхідність термінової ініціації «Корекції Термального Контуру» надходить у вигляді внутрішнього крику: «Бляха, холодно!». «Завантаження Висококалорійного Палива» рекомендовано негайно! І не якесь там фітнес-печиво, а нормальний борщ, сало, горілка і бажано — із запасом.