А ти помітив, як суспільство завжди знає, що тобі робити?

Від народження тобі вручають сценарій: йди в школу, отримай диплом, знайди роботу, женись, візьми іпотеку, народи дітей, працюй до зносу, сконай тихо, І не дай боже запитати: ``А нахуя?!``

``Так треба, будь як всі!``/

Будь як всі… Ти тільки подумай, наскільки це дебільна порада. Люди масово нещасні, масово загнані в депресію, а тобі кажуть – БУДЬ ЯК ВСІ!

Ще Тобі кажуть: ``Будь відповідальним!`` Але відповідальним для кого? Для себе? Ніфіга! Для них! Щоб їхні корпорації крутилися, щоб банки отримували відсотки, щоб твій роботодавець спав спокійно, поки ти намагаєшся розгрібати борги.

Ти подивися навколо – що ти бачиш?

Задрочених офісних рабів, що п`ють каву літрами, щоб хоч трохи відчувати себе живими.

Батьків, які заводять дітей не тому, що хочуть, а тому що ``так треба``.

Старих, які жаліють про все своє ``правильне`` життя, бо просрали його між роботою і кредитами.

А я? Шо Я хочу? Я хочу як жук катати навоз! Так, отак, уяви собі! Котити собі кульку і потопати ід запаху ейфорії, розумієш?, )

хоча звісно суспільство оцінить це і скаже * ``Ти що, дурний?!``

і справда, дурний? хуба Жук не щасливий! У нього є мета, він знає, що робить! А от ти, бідолаха, сидиш у кредитній клітці, питаєш себе ``Нащо я живу?`` –

і отримуй відповідь: щоби працювати і покривати росходи на свою свободу сонечко!

Життя жука простіше – котиш свою купку і радієш. Людина ж котить свою іпотеку, кар`єру, соціальний статус – і мучиться.

Якщо ти не в системі – ти лузер.

Якщо ти в системі – ти гвинтик.

Але я тобі скажу так: якщо суспільство так сильно хоче, щоб ти жив за їхніми правилами – може, воно саме й є тим шматком лайна, яке ми всі котимо?