А з воронами жити краще, ніж з людьми А з воронами жити краще, ніж з людьми .

А з воронами жити краще, ніж з людьми — Вони не клянуться в любові, коли їм байдуже. Не сиплють за спиною отруйні плітки, Не називають «рідною», а потім — чужою.

Вони прилетять, коли місто засне, Сядуть на дах — чорнокрилі й мовчазні. І дивляться так, ніби бачать мене, Таку, якою я є, — без прикрас і брехні.

А люди приходять із теплим «привіт», Із лагідним голосом, ніби із дому, А потім лишають по собі цілий світ Розбитих на друзки надій і уламків.

Я стільки разів довіряла словам, Що нині боюся навіть тиші. Бо тиша хоча б не обіцяє нам Того, чого завтра вже зовсім не лишить.

Мені говорили: «Ти сильна. Тримайся». А я посміхалась, ховаючи втому. Хотілося просто до когось притиснутись І тихо сказати: «Мені страшно додому».

Та люди не люблять чужої біди, Їм легше сказати: «Сама винна, дурна». І поки ти тонеш у власній воді, Вони фотографують, як гине весна.

Тож краще ворони.

Вони не питають, Чому твої очі навчилися жити без сліз. Не лізуть у душу, не випитують зайвого, Не обіцяють залишитись назавжди.

Вони просто будуть.

На чорній гіллі, Коли над землею розколеться небо. І, може, в їхньому холодному «кра» Буде більше правди, ніж в тисячі «треба».

Бо ворон не скаже: «Я поруч, не бійся», А завтра забудеться, хто ти така. Не встромить любов, наче ніж, поміж ребер, І не назве зрадою власне життя.

А люди…

Люди приходять, коли їм потрібно. Люди ідуть, коли треба їм жити. Люди вміють так обійняти щиро, Що потім роками болить відпустити.

І, може, я теж стала трохи як вони — Холодна на вигляд, з порожнім обличчям. Та десь під уламками власної броні Ще б’ється серце, яке хоче звичності.

Хоче не клятв.

Не «до смерті».

Не «вічно».

А просто — щоб хтось не пішов уночі. Щоб поруч сидів, коли стане трагічно, І мовчки тримав мої тремтячі плечі.

Та поки таких не зустріла я ще — Нехай прилітають до мене ворони. Вони хоч мовчать, але бачать усе, Не видаючи слабкість мою на посміховисько.

І якщо одного дня я зникну у тьмі, Не треба шукати мене по дорогах.

А з воронами жити краще, ніж з людьми.

Бо ворони хоча б не прикидаються богами.