Агонія сцени

Фагот блює залізом болю,

і сохне вена скрипаля.

Там розпинає дику волю

глуха, занедбана земля.

Органним смородом чавило,

і фарсом дихала пітьма.

Іржаве лезо плоть кришило,

коли прийшла німа чума.

Задушить спазмом диригента,

і згниють пальці божества.

Затихне крик аплодисментів,

впаде розірвана куліса.