Агонія сцени
Вірш / ІншеФагот блює залізом болю,
і сохне вена скрипаля.
Там розпинає дику волю
глуха, занедбана земля.
Органним смородом чавило,
і фарсом дихала пітьма.
Іржаве лезо плоть кришило,
коли прийшла німа чума.
Задушить спазмом диригента,
і згниють пальці божества.
Затихне крик аплодисментів,
впаде розірвана куліса.