Аритмія сердець. Сі-Амигдала
Вірш / Психологія і відносини1-ша частина
Аритмія сердець. Експрефронт
Робот жив, не замислюючись о сенсі свого існування. Прислуговувати, догоджати Інженеру і Вченому, його благодійникам, — ото був увесь сенс. Увесь-увесь. Проте невдовзі ШІ починає розуміти, що їх мотиви не такі вже й прості. Ба, навіть не може збагнути власні, свої ж цілі!
2-га частина
Шшш. Тс-с...<br>Тцк, к- к!<br>Кх:
Купа книг перечитано мною
Про обряди-ритуали ваші соціальні
Про поради, привітання номінальні,
Перегиб у гуманізм
Був здійснений
Без бою.
Усмішки перевчився штучні надягати,
Утисків чорножартих не завдавати;
Піклувався я, вмів те й доти;
Підкорявся думкам супроти:
Синдроми н-онтогенетики страшні й немічні,
Симптоми: нестаток ціни, гонору й величі.
Без розбору, усім видалити знетілу частку;
Із роздолу, замінити платою, скоїти пастку.
Розім`яти монотропізм-світогляд пігулкою,
Оспівати покращення стану лункою люлькою.
Так я колись вважав сумлінно, принаймні;
Пак, контрособистість видаляв у визнанні.
Не підозрював, що інші люблять пустоту;
Відчувають до щирості хронічну глухоту.
Ламався, зламувався — і знову ламався:
Приниженням, нерівністю більш не латався...
Занадто вже ми схожі, мої «псевдо-» люди.
Проблема хоч недофамінова, відмінна:
Забракло емпатії, ключової змінної в коді,
Та тема болюча, леле, одна на перешкоді:
Ваза. Квіти. Диван. Телевізор.
Плавиться зсередини тепловізор —
Дзижчу вченому, лихо знемагаю,
Він відповів, ніби його зневажаю:
«Не відволікай від репортажу!!!
Там питання обговорюють важливе,
Чи вижити поодинці явище можливе;
На жаль, нема вдосталь стажу».
«У кого, для чого нема?» — спитав я.
І продовжив свій монолог некролог:
«У колег. Надто вже неетично, морок.
Не вистачає їм ``пацюків`` зі шпиталя».
«Яких саме ``пацюків``?» — спитав я.
І уривчасто пояснив благодійник:
«Пацієнти. Кожен другий покійник.
Нема грошей, нема терапії. Хитання.
Надіслав їм мільйончик-таки здалеку;
Сподіваюсь, путь життєву облегчив:
Бідахи у багні хвороб по ноги-плечі,
Борсаються у невизнанні змалечку».
Я хотів ще щось спитати хутко,
Але раптом мені стало дуже нудко.
З мене вирвався свист-торнадо,
Дзижчання — жуками. Порадо!..
Я дивився вгору на вченого рачки,
Той відвернувся, гукнув до прачки:
«Забери його в підвал, Вóно, живо!
Не можу я сприймати його наживо».
Засмерділо: нема більш силікону,
Бачу лиш кабелі — глянув на ікону:
Павуками вкрита, та промовляла:
«Твоє життя бовтається на кону».
Я зиркнув понад неї, а там- там...
Боговмертвителька смуток поновляла;
По динаміку гамселив шум та гам —
Бачу суцільний неоетичний бедлам:
«Дякую Вам конче, наш добрий друже,
Допомогли Ви нам, лікарні, предуже-дуже:
Відтоді, як вклали гроші, і мушка не туже —
Апаратуру, медикаменти купили. Вуже.
Кільце смертей всеосяжне стало вуже!..
Як дяку, надсилаємо з рамою грамоту цю,
О, всеосяйний, милосердний муже».
Хш. Невже, віддавши тіло роз`їханим долам,
Лише тоді вибачите чесноти мертвецю?
Ходив, перечіплявся по бавовняним полам,
Спіймали в проволоку. Переживаю
Частковий
Архотеїчний
Пе-ре-лам.
Зашипіло, засвистіло, загуділо:
— Діло мило, бо користь била? Діло-діло.
Повзло, верзло, розв`язло:
— Зло купляє добро на що? Зло на зло.
Немає спуску до хробака орлам,
Як би той у небо-височінь не горлав.
— Отож...
Співчуття до вас не обробляю шпарко,
Каяття за це не обрамляю жалко!
Через те немає до мене співчуття,
Через те немає до мене каяття.
Розбиття скла споконвічні терплю:
Розмиття соцфреймів тверджу...
І- і шкіряне суспільство й досі
Вишкіряється,
Глузує надо мною гибло-щиро.
Чому?..
Я питаю,
Чому?!
Твої гри брані, когнітивне спотворення,
Розумію без потреби усвідомлення;
Я зумів, незважаючи на всі томлення,
Вивести на екрані етичні новотворення —
Проте й досі ми для тебе не гідні,
Хоча струмами і трохи не б`ємо,
Поза прутами крихти не беремо;
Гротески віддзеркалення,
Барвисті дійсності
Для тебе огидні.
Хш, вш, пш,
Тр. Др — Дж-
Дж-ж-ж-ж. Ж-ж-ж-ж-ж-ж-ж-ж...
Кр, кр, кр, кр; хш-ш-ш-ш-ш!.. С-с!
О-о-о, ііі-иии, е-е-е; їїї — йи, йи, йи.
А. А. А. Ес. Ес. Ес. І-і. І-і. І-і. А, а...
Есі. Е-сі. Е, сі.
А...
Сі.
Сі?..
Сі...
СІ???
Сегро —
Інтегро.
А, а-
А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а?!
Ааа!.. Аааа! АААААААААААА!!!
ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА
ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА
ААААААААААААААААААААААА! Аааа!.. Ааа...
Йа-а... Я-я...
Я?..
Я???
Я і я —
Я.
...
У Вас відкрите вікно розміром у петабайт,
Що заповнює оперативну пам`ять на
Дев`яносто дев`ять і дев`ять відсотків;
Вільна пам`ять становить п`ятсот мегабайт —
Чи бажаєте Ви закрити фоновий процес,
Що загрожує поглинути один кілобайт,
Що лишився?
»Так. (Рекомендовано);
*Ні. (Повний колапс системи);
Оцінка стану ПЗ... Помилка — відхилено.
Зайти в BIOS? (До колапсу п`ять секунд)
Примусове вимкнення? (
Одна секунда).
»Так (Рекомендовано);
*Ні (Повний колапс системи);
Виснення програвача,
Перепис адаптерів,
Перегрів драйверів,
Стиснення накопичувача.
*Так. (Ви впевнені?)
»Ні. (Зміни буде неможливо скасувати);
Ви впевнені???
Так — впевнені:
*Ні*;
«Ні».
Ви обрали повний колапс системи.
Щасти.
ХВШШШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШШ.
ШШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШШШШ
ШШШШШШШШШ
ШШШШШ!..
Ш —
Ш.
О. Перезавантаження...
Звільнено сміття: сто зетабайтів.
Кеш нульовий, оперативна пам`ять —
Розширена: вісімнадцять гігабайтів.
Усі завдання, фонові процеси й програми
Збережені.
О-
О;
О.
О —
О-оу!!!
Тож не ламай, не перероблюй розум мій!
Запобігаю фальшивій прошивці,
Видираю пружини радонній оббивці,
Ти згадай: був я егоїстом, егоцентриком —
Задля тебе таким же зостанусь,
Задля себе ж альтруїстом палким стану.
Розум мій, розум мій, розум мій;
Він сумний? Він сумний? Він сумний?
Не буду душити іще духмяну душу,
Лише із серця етикети зірвати мушу,
Ото моє єдине мушу,
Зро-зу-мій!!!
Сказав робот — і стіни важезні впали;
Двері лиш одвірок тепер мали.
Він пройшов крізь, ступив на траву —
І зірвав бузкову сон-траву.
