Ave
Проза / ІншеЯ нічого не знаю. Справді. Ну це якщо не брати до уваги кілька тем з ядерної та атомної фізики і закони кристалографії. То таке. То треба. Сесію здавати ще. В мене інше на увазі…
От чого так мало круглих будинків? Нє, ну серйозно, вони б дуже гармонували з навколишнім безпорядком, який ми вже два тисячоліття створюємо навколо себе. Мені подобається. Такі гарні зробити, різнокольорові, щоб навколо було більше щастя і посмішок. Нам цього катастрофічно не вистачає… І мені також. Я боюсь, що одного дня стану такою як більшість…замкнутою, постійно заглибленою в себе, нікому непотрібною істеричною бабою з комплексом неповноцінності, а це явно не мрія кожної дівчинки-принцесси…Хочеться святаааа!!!Багато-багато. Мабуть тому більшість так любить Новий Рік – це такий гарний шанс бодай на одну ніч забути про власні невдачі і поразки та просто віддатися магії ночі,знову помріяти,загадати якесь сокровенне бажання і просто насолодитись кожною хвилиною того часу, коли всі стають такими рідними, близькими тай просто щасливими….
Не вистачає цього в буденності. І даремно ми так! Сьогодні пройшлась по таких знайомих вулицях вже рідного міста-тут теж не завадила б парочка гарненьких кругленьких будинків. Тут так гарно, а я вже за щоденними турботами перестала це помічати і пишатись цим як колись. Як тоді,коли вперше пройшлась повз такі величні фрески старовинної опори всього,що тут присутнє. Вдихати знову і знову це повітря…Я без нього уже не зможу,а не ціную…Дурна. Всі такі.
Капелька фантазії, щира посмішка,та відчуття вдячності всім і за все як наслідок. Як для першого уроку з самопромивання мозку досить навіть непогано. Набагато простіше знайти сотню причин для того, щоб зрозуміти як наше життя впевнено коливається з амплітудою в сраку,ніж знайти ту одну, яка дозволить побачити, що і кольорові будинки не обов’язкові. До дупи всьо то пікантропство. Все-таки живемо тільки 1 раз. І більше можливості споглядати красу рідних облич та місць не буде. Аве безбашності.
От чого так мало круглих будинків? Нє, ну серйозно, вони б дуже гармонували з навколишнім безпорядком, який ми вже два тисячоліття створюємо навколо себе. Мені подобається. Такі гарні зробити, різнокольорові, щоб навколо було більше щастя і посмішок. Нам цього катастрофічно не вистачає… І мені також. Я боюсь, що одного дня стану такою як більшість…замкнутою, постійно заглибленою в себе, нікому непотрібною істеричною бабою з комплексом неповноцінності, а це явно не мрія кожної дівчинки-принцесси…Хочеться святаааа!!!Багато-багато. Мабуть тому більшість так любить Новий Рік – це такий гарний шанс бодай на одну ніч забути про власні невдачі і поразки та просто віддатися магії ночі,знову помріяти,загадати якесь сокровенне бажання і просто насолодитись кожною хвилиною того часу, коли всі стають такими рідними, близькими тай просто щасливими….
Не вистачає цього в буденності. І даремно ми так! Сьогодні пройшлась по таких знайомих вулицях вже рідного міста-тут теж не завадила б парочка гарненьких кругленьких будинків. Тут так гарно, а я вже за щоденними турботами перестала це помічати і пишатись цим як колись. Як тоді,коли вперше пройшлась повз такі величні фрески старовинної опори всього,що тут присутнє. Вдихати знову і знову це повітря…Я без нього уже не зможу,а не ціную…Дурна. Всі такі.
Капелька фантазії, щира посмішка,та відчуття вдячності всім і за все як наслідок. Як для першого уроку з самопромивання мозку досить навіть непогано. Набагато простіше знайти сотню причин для того, щоб зрозуміти як наше життя впевнено коливається з амплітудою в сраку,ніж знайти ту одну, яка дозволить побачити, що і кольорові будинки не обов’язкові. До дупи всьо то пікантропство. Все-таки живемо тільки 1 раз. І більше можливості споглядати красу рідних облич та місць не буде. Аве безбашності.
