Баляда про Кріп
Вірш / Психологія і відносини***
Кріп літає в пеклі, витанцьовуючи джингу
Заміднений у стеблах, пошматований у вітах.
Його не зварили, - він сам себе кинув
у киплячу виварку між гріхів і хіті.

- Дещицю солі — мовляє Цербер,
Жбурляючи кров безневинних істот.
У цьому вариві — чорт і обценьки,
І крик, що скис, у старті промов.
- Мене сіяли в раю на світанні,
а пожали в чистилищі - каже кріп
Я спогад про життя, де в палкім бажанні
хотів пізнати цей світ.
Наді мною парують рецепти із жалю,
Наді мною сновигають прокльони надій,
Пекельний борщ, де я приправа для страви,
яку подадуть на обід
у суботу,
в канонаді грому й тремтіння землі,
у почварі війн і безкінечних оргій
хтось скуштує мій присмак тіні забутих днів,
які вицвіли в коріннь.
Я чую, як на дні виварки м`якне совість ...
Як зникаю у терпкий інгрідієнт забуття ...