Невеличкий сумний сюр ..

Мій емоційний монолог і водночас колективна молитва про місто, яке стало свідком війни, болю, втрат і надії, про поранену, але незламну урбаністичну плоть — про місто, що вбирає в себе гул сирен, запах підвалівТут місто, як живий організм, а тиша, як носій пам`яті.