Місто, яке переживе цю війну ...

Місто,

Яке переживе цю війну,

Ніколи не забуде імлисту мряку фальшивих новин,

Марних втеч від реалій подалі в пітьму

В терекони гільйотин.

Де повітря, важке, як зіниці вранці, немов не спав,

Де повітря, просякнуте тривогою тиші далеких горизонтів,

а земля ледь багряна й холодна ,як чавунний сплав,

його не зігріти парою чобіт, ба, навіть,

якщо їх буде сотні.

Місто,

Яке переживе цю війну,

Буде спочатку мовчати, як мовчать мерці

Зберігаючи таємницю, ховаючи вину

В кавовій гущі і ранковому сні.

І в тіні сотень ночей, всі дістануть свої

прапори із скрині,

Як дістають хорунжі свої знамена після довгої битви.

Загартовані болем в епоху бомб, вони

стали знову сильні.

І місто, як заново налаштована струна,

і мир – її найкращий витвір.

Місто,

Яке переживе цю війну,

Ще довго буде загоювати в підвалах свої рани,

І що кожна смерть, як і кожна любов має

свою ціну

Особливо, коли тебе чекають...

І за спинами спини – попереду хрест на шиї,

і молоко пари,

спокій опановує, у кожного свій Єрусалим.

Зникає страх, й життя набуває іншої барви,

Тому коли віддаєш усе заради єдиної мети,

Перестаєш бути злим.

Місто,

Яке не забуде, що таке війна,

Буде здригатись від звуків салюту, від шуму машин

Місто, назавжди запам’ятає всі імена

Що віддали життя

за його мирний

плин.