Банка

однієї червневої ночі

я встав попити води, і,

як завжди буває,

відкрив холодильник.

там, між забутою бринзою

і світлом,

стояла вона.

банка.

не огірки,

не згущенка,

навіть не чайний гриб.

скло прозоре,

у ньому —— ніч.

на кришці

надпис:

``Expired by

30.03.3003``

я взяв банку.

вона була ледь тепла.

в мене зламався холодильник,

подумав я,

а потім —— побачив:

на стінці, зсередини,

мов затертий автограф

на запотілому склі,

не підпис, радше —— спогад:

``буття (у сиропі)``.

усередині ——

рівнини з повітря,

стіни з тиші,

дерева, що знали свої імена,

але ніколи їх не казали.

і в центрі ——

кухня.

моя.

ніч.

холодильник.

і я

відкриваю дверцята.

і в середині ——

вона.

банка.

та сама.

з тією ж датою.

я торкнувся кришки,

обережно поставив банку на полицю,

між бринзою

і спогадом про щось тепле.

завтра скажу комусь:

``в холодильнику є буття``

тільки не кажіть бабусі ——

вона знову викине

все, що не підписане.