Мар’яна Гой 28 Листопад

Безіменні

Вірш / Суспільство
Безіменні
Гуляють мої сновидіння
У глухій пастці свідомості.

Світ жорсткий…
Тікає ніч між прогалини,
А день суцільна знервованість.

Край вікна
Тікають мрії у авто,
У міста, де асфальтована весна.
18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A