Час відпочити.

Вірш / Історія та освіта

Вже підходить тихий вечір,

Над селом, над містом.

І на небі запалали зірочки,

Мов іскри.

Не квапливо із за хмари

Вийшов красень місяць.

Світло він дарує людям

Шлях додому світить.

Все стихає і сіріє,

Сонце вже сідає.

І тепер богиня ночі,

Спати люд вкладає.

Чур оселі береже,

теплом зігріває,

Лада стежить за дітьми,

Гарних снів бажає.

А із неба пильно стежать,

Перун із Сварогом.

Щоб ніякий лютий ворог,

Не створив лихого.

Щоб під захистом Богів,

До зорі ясної,

Тихо спали їх онуки

І знімали втому.

Верещако Сергій.

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A