Час відпочити.
Вірш / Історія та освіта
Вже підходить тихий вечір,
Над селом, над містом.
І на небі запалали зірочки,
Мов іскри.
Не квапливо із за хмари
Вийшов красень місяць.
Світло він дарує людям
Шлях додому світить.
Все стихає і сіріє,
Сонце вже сідає.
І тепер богиня ночі,
Спати люд вкладає.
Чур оселі береже,
теплом зігріває,
Лада стежить за дітьми,
Гарних снів бажає.
А із неба пильно стежать,
Перун із Сварогом.
Щоб ніякий лютий ворог,
Не створив лихого.
Щоб під захистом Богів,
До зорі ясної,
Тихо спали їх онуки
І знімали втому.
Верещако Сергій.
