Чорнобог і Білобог
Вірш / Історія та освіта
Із древніх часів, як земля і як небо,
Два Бога, дві сили, що поряд живуть.
Один веде душі крізь морок у спокій,
А інший промінням освітлює путь.
Один Білобог, іде ранком він світом,
Несе урожаї, тепло і життя.
Земля покривається сонячним цвітом,
Зникає тривога, журба й забуття.
Другий Чорнобог, ніч приводить безкраю,
Де темрява криє дороги й поля.
Та в темряві теж є своя таємничість,
Гартує людину вона й відчуття.
Бог світлий шепоче `` Твори і надійся``,
Добро посівай ніби зерна в ріллю.
До правди тягнися із серцем відкритим,
І сили черпай із любові струмку.
А Чорнобог каже `` Пізнай свої тіні``,
Страхи переможеш і станеш міцний.
Бо дух загартований в темряві й тиші,
Не падає там, де завиє слабкий.
І їх протидія, це не ворожнеча,
Як день не можливий без темної мли.
У світі природи вони рівновага,
Щоб сили дві поруч у ладі жили.
Білобог - це світанок над горами й лісом,
Чорнобог - ніби тінь у нічній вишині.
Один з них дарує життя своїм словом,
А інший навчає у тиші глибин.
Коли добро й сумнів вступають у битву,
У душу людську сходять ці два Боги.
Їх мудрість звучить наче справжня молитва,
Щоб ти не втрачав орієнтирів в житті.
Бо світ не стоїть лиш на світлі ясному,
І темрява теж свою правду несе.
У вічному колі, у русі земному,
Все разом руйнується, творить, пливе.
Так йдуть крізь віки Чорнобог з Білобогом,
Як символи сили у долі людській.
Один випробовує темним порогом,
Другий веде серце дорогою мрій.
Верещако Сергій.
