Два слова

Мені не потрібно гламурних коханок,
Бо серце лунає в казкових тонах.
Окутаю радість у барви сопрано,
А смути фантом перешлю в альманах.

Мені не потрібні аморфні стилети,
Аби проганяти подалі думки.
Де небо жбурляє зірки-амулети,
Свідомість моя загубила вінки.

Мені не потрібно спіральних алюзій,
Де розум шукає пухнастий аванс.
Хай сонце озвучує тенор Карузо,-
І ритміка пульсу зіграє романс.

А те, що потрібно, - усе і нічого:
Бузковий світанок і трішки трави,
Гармонію серця і вітру п*янкого,
І два вічних слова: "радій" і "живи".