•Дві повні тому•

Дві повні тому я була вдома;

У власних стінах, під нічним небом.

Зараз «все добре», але така втома,

Хочу назад, мені край, як це треба.

Наче все так, але ні, все змінилось,

Липи шумлять «там», з них листя злітає.

В серці моєму журба оселилась,

Буде як бУло? Ніхто це не знає…

Станемо всі ми дорослі, інакші,

Стільки життів вже не можна вернути.

Де рідні стіни, намолені, наші, -

Цього ніде і ніяк НЕ ЗАБУТИ!

Вересень гріє, але тільки зовні..

Квестами дні до відмови заповню.

Очі сльозами блищать.. вітра повні,

Я їх змахнувши іду, - себе вмовлю.

Все буде добре, ми всі повернемось,

В наш милий краї, у домівки, у хати

Ось тільки з «клятими» як розберемось,

Щоб більше бабця не плакала й мати!

Щоб більше діти вночі не здригались,

Хай їм нарешті мир світлий насниться..

Щоб біля дому сміялись і грались

Хай Перемога Прийде! Не баріться!

Дві повні тому ми всі були вдома,

Вітер грайливий бентежив фіранки..

Запах і кожна частинка знайома,-

Ранок і кава, смачнющі сніданки..

Все це ще буде, дай Боже дожити,

Дай дочекатися дня того, Отче!

Станемо всі про це Його молити,

Дім - рідний Дім, він усього дорожче!

16.09.2024