Філософія відповідальності (екзистенціалізм)

Сьогодні поговримо про одну з обіцяних мною тем. Вона лежала в чернетках непристойно довго, але я неодноразово до неї поверталась.

Всі ми живемо вперше і ніхто не скаже, як воно - жити правильно. Ми створюємо все: від стін у нашій голові до завтра, яке може й не настати. Наше життя наповнене сенсами, які створили ми самі і пріорітетами, що по місцях розставляла наша душа.

Твоє життя - це твій вибір, як і не обирати нічого - теж твій власний вибір. І смерть - це не кінець, а нагадування про час, який ми іноді витрачаємо на даремні речі та пусті, з погляду інших та старших себе, переживання. І бути собою важливіше, ніж бути як усі, але не забувай, де свобода там і відповідальність.

Ось так можна описати цю течію філософії, про яку сьогодні піде мова:

«Існування передує сутності»

Цією цитатою, автор відкриває нам істину, якої у своїх поглядах притримуюсь і я: людина спочатку народжується та існує, а те, ким вона стане та яке майбуттнє для себе обере, залежить тільки від неї. 

Так, ви звичайно можете сказати, що на людину можуть впливати безліч факторів і я з вами погоджусь, але вони лише підштовхують до відповіді, а не обирають її.

Поняття екзистенціаналізму не для всіх є широко відомим, але ви всі чули і скоріш за все стикались з поняттям екзистенційної кризи. Часто говорять, що вона виникає лише у молоді, але смію з цим не погодитись, адже певні ситуації ставлять навіть дорослих і досвідчених персон у центр думок про сутність життя і недалеке майбутнє. Не буду запевняти вас, що суть цієї кризи лише в цьому.

Пригадавши вираз: ``Якщо ти не говориш про проблему, то проблеми не існує``, скажу, що в більшості випадків, якщо ви чуєте від людини, що вона ніколи не стикалась з цим явищем, то скоріш за все вона просто пливе за течією буденності, або не приймає рішень самостійно, отож і не зацтклюється на певних аспектах існування, які дуже вірогідно наздоженуть і її в майбутньому. Порівння себе з іншими - найшвидший спосіб повернутися до екзистенційного питання, але і поради ``не дивитись на інших`` іноді буваю занато рожевими та ефімерними, адже для цього рішення потрібно прикласти певні зусилля, щоб не повернутись в початкову точку.

Не можу не звернутись у цьому питанні і до своєї найближчої релігійно-філософської течії - Буддизму. В загальному я не дужее люблю піднімати релігійні питання, адже це повністю суб`єктина позиція, на яку я ніяким чином не хочу впливати по відношенню до інших людей. Ця ж філософія не сприймається мною як релігія, адже вона по суті своїй зібрнана з духовних і фізичних практик та культурних віруваннь, які ми розглянемо з точки зору нашої тематики, бо на мій погляд вона, як ніщо інше детально і ясно розкриває підняте питання в межах лояльних та людських, без гострих обмежень.

Отож почнемо напевно з основного вступу. Будда - це не ім`я, а щось накшталт звання чи титулу, що дається людями, які доходять до певного рівня просвітлення. Звідси і цитата: `` Коли зустрінеш Будду - вбий Будду``. Початко передбачаються певні вірування, які зводяться до ідеалу, але це не є поклоніння, а лише проторений шлях до самопізнання, пройшовший який ти маєш вибір, адже відректись від ідеалу і йти далі самостійно з досвідом, який ти вже отримав - неминуче. В цьому й сенс, наче б то ти маєш протерений шлях, але дійшовший до певної точки ти маєш прокладати його далі сам для себе, отож стаєш власним Буддою, тому можемо розвіяти міф про те, що Будда це божество, але боги там теж є, правда - це вже коріння індуїзму та перших вірувань.

Ви напевно часто стикались з поняттям карми - зло що повертається, але дослівно вона переклається як ``дія`` чи ``справа``, отож можна з впевненістю стверджувати, що цей термін означає дії, що, так би мовити, лишаються на нашій совісті, і так, те, що нам набажали інші - це саме їх карма, адже ми самі відповідаємо за власні помилки та бажання. 

Говорячи про власні вади можна скзати, що вони роблять нас людьми і саме тому на цьому ми закінчуємо розглядати питання під призмою буддизму, адже тут наші шляхи розходяться і філософія пропонує нам відмову від них задля відмови від болю та страждань, адже це основне прагнення на якому заснувалась ціла релігія. Якщо вам буде цікаво я можу звернутись до цієї теми в наступний раз.

Екзистенціалізм не забороняє нам бути людьми, мати бажання та пристрасті, але він нагадує про відповідальність і є частиною багатьох інших філософій. На мій погляд - це поняття характеру, позиції, яке не обмежене у розвитку і є невичерпним, тобто з роками позиції удосконалюються, попри спільний базис, можна і, навіть, потрібно дійти до власних висновків щодо не одного десятку питані і стандартів - цу пряма еволюція дитячих: ``а ким я буду, коли виросту``, ``а чому всі такі втомленні``, ``а хіба це погано``. Саме система цінностей, що формується завдяки цій філософії і робить з нас персону, на яку потрібно зважати в суспілстві, не дивлячись на вік, стать чи націю, дивлячись на відношення до життя та інших. Саме це робить нас привабливішими, не знання, що я буду робити в старості, а поняття, якими я буду до неї доживати.

Маю надію, що моя позиція не була ані занадто абстрактною, ані занадто конкретною і сподіваюсь також, що не вийшло занадто консервативно, ніби це доповідь в університет, адже останнім часом я в більшості писала тільки такі твори і не можу сказати чи не занадто до цього звикла. Дякую, за те, як чудово ви сприйняли моє повернення. Думаю найближчим часом порадувати вас новими рецензіями, але якщо і такий формат вам буде до вподоби то і подібні статті будуть з`являтись тут частіше. Гарної вам ночі, ранку, дня та вечора, мої любі!