Гаражний тюнінг нервової системи

Моя воля більше не гнучка лоза. Вона — як шматок базальту, знайдений на дні кар’єру. Сіра, матова, вона поглинає світло. У неї немає естетики, є тільки маса і густина. Вона має форму протитанкового їжака, звареного з іржавих рейок у гаражі дяді Толі. Шви грубі, некрасиві, з напливами шлаку, але розірвати це з’єднання можна тільки разом із хребтом.

На ній є сліди від ударів — сколи, подряпини, тріщини. Але ці тріщини не розходяться. Вони залиті чимось схожим на епоксидну смолу, замішану на чистому, дистильованому сарказмі. Це робить конструкцію монолітною. Якщо цю Волю впустити комусь на ногу, то нога перетвориться на фарш, а вона навіть не подряпається.

Забудьте про запах свободи, що віє степом. Моя Воля пахне холодним металом, який лизнули на морозі: смак крові й заліза. Вона пахне озоном після короткого замикання, коли перегорає запобіжник, рятуючи всю систему. Це запах болгарки, яка ріже стару арматуру: їдкий, сухий аромат іскри, окалини і перегрітого абразиву. І десь на самому дні, у центрі цього каменю, є ледь вловима нотка спирту і корвалолу — запах медичної стерильності перед ампутацією ілюзій.

Вона не співає. Вона не кричить. Каміння не кричить, навіть коли його б’ють кувалдою. Моя Воля звучить як скрегіт гальмівних колодок товарного потяга, який намагаються зупинити на повному ходу, а він суне далі за інерцією. Це звук битого скла, по якому йдуть важкими черевиками. Хрусь-хрусь. Сухий, неприємний звук, від якого зводить зуби.

А іноді, у моменти повної тиші, вона звучить як гул високовольтної лінії під напругою. Низьке, загрозливе гудіння. Ти не бачиш струму, але знаєш: якщо торкнешся без гумових рукавичок — тебе спопелить.

Це не та Воля, яку малюють на листівках. Вона некрасива. Вона важка. Її незручно тягати за собою в кишені. Вона муляє бік і відтягує плече. Але це єдиний будівельний матеріал, який силоміць тримає твою кришу, поки вона намагається звалити у вирій від цього світу, який остаточно поплавило. Вона тверда. Вона холодна. І вона, курва, незламна — просто тому, що ламати там уже нічого. Це суцільний моноліт.