ГЛАВА 1. ЕПОХА БІОКРИТІВ з роману СВІТ НОВОЇ ЕРИ, авторка Марія Обиденна

Землянам, людям-розумним родом з планети Земля, вже давно не вистачало природних ресурсів. За декілька галактичних епох, людство колонізувало космічний простір далеко поза межами Сонячної системи. Військові розвідки та розбудова віддалених поселень, потребували значних фізичних та технічних ресурсів. Жити за старим укладом було неможливо. Найбільше, чого змогли досягти люди — це виявляти позаземні осередки життя та мандрувати на великі відстані — на мільйони світлових років від рідної Сонячної системи. Стародавні люди, які населяли планету багато століть тому, мріяли, як у далекому майбутньому їх нащадки товаришуватимуть з чужопланетянами. Нічого з цього не справдилось. Мрії людей про підкорення позаземних цивілізацій та запозичення технічного досвіду чужопланетян так й не стали реальністю. У нову галактичну еру, людина рятує себе від знищення та продовжує досліджувати безмежний Всесвіт.

Людина-розумна побудувала військово-дослідницькі колонії на відстані у десятки світлових років від Сонячної системи та накопичила дані про тисячі невідомих донині металів та рослин. У надсекретних сховищах наукових лабораторій зберігається багато інформації про позаземні світи та чужопланетні цивілізації.

Світ епохи Біокритів складний.

***

У зеленій башті космодрому на військовій базі пролунав сигнальний дзвінок. На посадку заходив один з найбільших зорельотів коли-небудь створений землянами — «Альфа». Диво техніки. Новісінький надпотужний вантажний космічний корабель вражав величезними розмірами, технічними можливостями й новітнім оснащенням навіть досвідчених пілотів міжгалактичних експедицій. Виблискуючи холодним сяйвом, «Альфа» непоспішливо плив у космічному просторі. Він був розміром з маленьку міжгалактичну станцію і при приземленні мав зайняти третину посадкової площі космодрому на планеті Юпітер.

Вартовий сповістив команду бази про прибуття вантажного космічного корабля.

— Всім підрозділам космодрому! Увага! До бази прибув надновий зореліт з Урану! — повідомив вартовий в доосфон.

— Дякую хлопці, — почувся у передавач голос генерала Гарта, одного з найкращих спеціалістів військової бази. — Скоро буду. Не відкривайте люки зорельоту до появи військових інженерів.

— Вітаю, Гарт. Нарешті, все готове для того, щоб перевезти біокритів до нової космічної колонії, — приєднався до розмови Тет, командир зорельоту.

— Команда зорельоту, разом з науковцями та військовими інженерами, буде супроводжувати вантаж до місця призначення. Це дуже цінний вантаж, — повідомив генерал Гарт команду супроводу.

— Так, так, — погодився Тет. — Вантаж безцінний. Біокрити допоможуть нам не тільки контролювати кордони Сонячної системи, але і допоможуть виявити нові космічні загрози — комети, метеорити, чужопланетян, розумні астероїди та інше позаземне життя, якого вдосталь мандрує у космосі.

— Я щойно долучився, — привітався Лапарт, пілот зорельоту, підійшовши до групи науковців на космодромі. — Про що розмова?

— Радий тебе бачити, — відповів генерал Гарт. — Я розповідав про новий вантаж. Все готово. Після чисельних експериментів на орбіті Сатурна, наші науковці підтвердили, що біокрити здатні існувати автономно, без контролю військового командування та побудувати надпотужну військову колонію на далеких рубежах Сонячної системи.

— Добре, добре, — радісним голосом сказав Лапарт. — На Юпітері та Урані працюють дійсно найкращі військові інженери. Вони спроектували та протестували біокритів для роботи в екстремальних умовах. Це буде найбільш складний проект за всю історію військових Сонячної системи. І, понад усе, дуже важливий.

— Під час польоту до кордонів Сонячної системи, — продовжував Гарт, звертаючись до Лапарта, — ти познайомишся з планом майбутньої колонії та усіма етапами її побудови. Ніколи ще земляни не будували настільки великих захисних споруд з біокритами на великій відстані від наукових та військових баз Юпітера та Урана. Тобі треба буде знати усі схеми побудови колонії, до найдрібніших деталей.

— Дякую за довіру, — відповів Лапарт. — Я виправдаю усі твої сподівання Гарт.

— Часу в нас буде багато, — раптово з’явився Роланд, керівник військової експедиції. — Переліт буде тривати досить довго. Я введу тебе у курс справи.

— Дякую, Роланде, — радісним голосом відповів Лапарт.

***

Для людини-розумної, яка мала за рідну домівку планети Земля та Марс, настав новий час — епоха Біокритів. Одним з найбільш важливих досягнень нової галактичної ери, було створення людиноподібних біологічних істот — біокритів, та заселення ними військових колоній побудованих на планетах Сонячної системи та поза її межами.

У новому світі співіснують два типи людей: люди-розумні, які правлять світом та біокрити, люди-звичайні, які виконують всю найскладнішу роботу та є «гарматним м’ясом» для чужопланетян та «фізичною силою» для виконання надскладної роботи. Біокрит — істота, яка має ідентичний людині зовнішній вигляд. На відміну від людини, мозок біокритів має як біологічні тканини так і штучні карти для мозку з функцією накопичення інформації. Біокрити схожі на людей, але частини їх тіла, зокрема кістки, зроблені з надміцного металу, який дозволяє ним працювати у екстремальних умовах. На відміну від роботів, зроблених повністю з металу та нездатних мислити як людина, біокрити мають біологічні тканини: живі клітини, які виконують різні функції та відповідають за життєдіяльність біологічних систем. Біокрити мають м`язи, схожі на м`язи людини, які контролюють пересування тіла та міміку обличчя. Але на відміну від людини, кістки у біокритів з надміцного металу, терію, а м`язи з хімічно-стійкого волокна. Частини тіла повністю інтегровані з нервовою системою. Біокрити мають тактильні відчуття. М`язова сила біокритів значно перевищує м`язову силу людини і дозволяє їм бути сильніше. Біокрити мають розвинений слух і зір, які переважають людські, і дозволяють їм чути і помічати набагато більше ніж звичайна людина.

У нову еру, біокрити населяють такі планети-лабораторії як Нептун, Уран, Сатурн та Юпітер. Ці розумні біологічні істоти не передають своїм нащадкам накопичених знань та навичок. Біокрити не можуть розмножуватися природнім шляхом. Згідно Основного міжгалактичного закону, біокритів клонують у спеціальних лабораторіях відповідно до потреб військових колоній у чітко визначеній кількості. Людиноподібні істоти становлять значну частину робочої сили Сонячної системи та її космічних поселень. Вони допомагають людям виконувати найбруднішу роботу, але люди, як це не дивно, єдині біологічні істоти, які мають розвинений мозок та здатні контролювати усі процеси у Сонячній системі та у її колоніях.

***

У епоху Біокритів, величезні простори космосу приховують, як нові можливості, так і страшні непередбачувані загрози для землян. Щоб захистити Сонячну систему від постійних нападів агресивних прибульців, а свій біологічний вид від знищення, військові розпочали будівництво захисного бар’єру навколо рідної домівки — Сонячної системи

Якщо подивитись з Землі, Венери або Марсу на небо, то можна побачити мільярди зірок, яскраву смужку, зоряний потік, який м`яко розгортається на небі — Чумацький шлях. Саме у цій спіральній галактиці і розташована Сонячна система. Галактика Чумацький шлях складається з мільярдів зірок і планетарних систем населених різними видами позаземного інтелекту — чужопланетянами. На протязі багатьох тисячоліть галактика Чумацький шлях страждала від їх нападів. У різних куточках безмежного Всесвіту, навколо зірок, є зона, придатна для життя, діапазон орбіт, де планети можуть підтримувати температуру, яка допускає рідкий стан металів, має високу радіоактивність та випромінювання різної інтенсивності. Особливість форм біологічного життя, донині невідомих людині-розумній, визначається на основі їх здатності автономно підтримувати внутрішні процеси та діяти колективно. У попередню епоху Роботів, до епохи Біокритів, недооцінюючи небезпеку позаземного життя, загинуло багато людей-розумних та зникло безліч космічних кораблів.

За задумом військових, диво інженерної думки, міжгалактичні платформи, будуть побудовані на околицях Сонячної системи за кілька земних років. Захисний бар`єр навколо Сонячної системи, об’єднає в єдину систему пересувні військові платформи величезних розмірів. Захисний бар’єр допоможе землянам отримувати інформацію з найвіддаленіших куточків Всесвіту про можливі космічні загрози та появу чужопланетних кораблів з різних куточків безмежного Всесвіту. Багаторічні наукові експерименти дозволили лабораторіям на військових базах Урану та Юпітеру побудувати надпотужну пересувну колонію з біокритами, здатну автономно існувати на великій відстані від основних військових баз. Досвідчені інженери збудують величезні пересувні автономні платформи на околицях Сонячної системи за принципом старої військової бази на Урані, але колонія на рубежах буде у багато разів більша за розміром ніж на планеті-гіганті. Населення колонії зможе забезпечувати себе усім необхідним без зовнішньої допомоги. Але, як найголовніше, база буде спроможна вести квантовий моніторинг найвіддаленіших куточків Всесвіту та сповіщати військових про можливі загрози для людей-розумних.

З початку епохи Біокритів, два нововведення трансформували існування людини: карти для мозку з функцією накопичення інформації, вбудовані у біокрітів та міжгалактична мережа, яка являє собою розгалужену сітку і об’єднує осередки життя та бази Сонячної системи далеко за її межами. У новому світі, все приєднано до міжгалактичної мережі, яка являє собою унікальну міжгалактичну структуру. Це хімічно активна сітка, яка дозволяє людині-розумній контролювати осередки життя далеко поза межами Сонячної системи та підтримувати їх життєздатність на великих відстанях від основного ядра. Мережа має високий ступінь зв`язаності структури: на одну базу може припадати кілька тисяч зв`язків з іншими базами. Передача імпульсів від однієї бази до іншої відбувається у гіперпросторі через міжгалактичні тунелі та дозволяє передавати інформацію по всій мережі на відстані сотні тисяч світлових років від Сонячної системи. Цей принцип побудови нового світу дає можливість контролювати військові та наукові осередки, а також колонії у інших місцинах Всесвіту підконтрольних людині-розумній. Людина почала колонізацію Всесвіту саме завдяки винайденню цієї розгалуженої мережі-сітки та наднових потужних зорельотів.

Біокрити повністю підпорядковані мережі. Вони завжди захищають її від руйнації, оскільки цілком залежать від неї. Діють колективно. Мають по-справжньому споживацьке-хижацьке ставлення до всього: прагнуть завжди шукати свою вигоду, на рівні інстинктів виживання. Біокріти діють в рамках закладених в них програм. Зовсім не можуть сидіти склавши руки, абсолютно не розуміють фрази посидіти в тиші, побути наодинці, помедитувати. Для них це порожній звук, марна трата часу. Вони можуть або активно діяти, щось робити, або знаходитися в напівсплячому режимі. Біокрити вчаться на людських досягненнях та взаємодії з навколишнім середовищем, зосереджуючись на алгоритмах, які існують у більшості людських осередків життя. Розвиваючи свій інтелект з метою розуміння мови, емоцій і поведінки, орієнтований на людину, біокрити розширюють межі раніше обмежених рішень, щоб подолати розрив між роботами та людиною.

У нову епоху, військові використовують біокритів в наукових дослідженнях та для збору даних у надскладних умовах. Інформація допомагає людям зрозуміти глибші процеси, які лежать в основі побудови Всесвіту та поведінки чужопланетян. Мета вдосконалення біокритів полягає не в тому, щоб повністю замінити людину, а в тому, щоб розширити її можливості за допомогою нових інтелектуальних технологій.

Для захисного бар`єру на рубежах Сонячної системи, біокрити — безцінні створіння. Вони використовують здібності людей-мислителів і масштабують ідеї, щоб задовольнити потреби людини-розумної в даних та інформації. Розвиток нових технологій, дозволив військовим інженерам розбудовувати «новий світ» технологічно, переклавши частину важкої роботи на плечі біокритів.

На планеті Уран, основні проекти з біокритами зосереджені на заміні праці людей. Біокрити отримали широке застосування у військовій сфері, де відповідальність у ланцюзі командування є основною цінністю. На відміну від біокритів, люди керують автономними технічними міжгалактичними станціями, де досягнення належного рівня безпеки вимагає особливого підходу, щоб гарантувати контроль людини усіх критично важливих процесів у Сонячній системі, віддалених осередків життя та поселень людей-розумних далеко поза межами Сонячної системи.

Продовження ... 

РОМАН можна прочитати в GOOGLE BOOKS.