Голос з небес

Мамо, я не вернусь із бою,Не обійму тебе рукою.Я десь поміж тих руїн,Де сніг холодний, чорний дим.Я в пісні, в шелесті лісів,В молитві, в сонці, у дощі.У стукіт серця я вплетусь…Пробач,мамо… Не вернусь.Мамо, не клич — я не прийду,Не стану більше на порозі.Я вранці впав… У тім саду,Де пахло хлібом і морозом.Я не почую більше слів,Що ти шептала перед боєм.Я не дожив, та я зумівЗакрити вас від куль собою.Я більше не прийду, не жди,Мене немає між живими.Я впав, як зірка у сади,Де мирні квітнуть береги.Я більше не скажу: «Привіт»,Не обійму, як завжди рано.Лиш вітер принесе мій слід,Що впаде тінню так неждано.Я більше не відчую смакДомашніх страв, тепла долоні…Прийду до тебе,мамо,в снах,Я йтиму босий по осонні.Та тільки сонце вмить заграє,Я зникну худко між вітрів.Не плач, матусю… Я без краюЖиву в серцях, серед живих.