Іти на дзвін
Вірш / ІншеМожна пливти тихо за водою,
Просто рахувати сірі дні,
Бути для усіх завжди святою,
Але гаснуть стиха в кутку, на дні.
Можна не виходити за межі,
Слухати, що кажуть навкруги,
Будувати звичні, спальні вежі,
Поки серце гасять ланцюги.
Тільки в чому сенс такого дива —
Бути тінню в чиємусь строю?
Правда завжди гостра і примхлива,
Вона любить силу і свою.
Краще обпектися до нестями,
Впасти, але знову встать на кін.
Справжній слід лишається віками
Лиш від тих, хто сам іде на дзвін.
Бо життя — це не пусті розмови,
Не шаблон, що видали колись.
Жити — це палити всі окови,
Де б твої дороги не зійшлись.