Іти на дзвін

Можна пливти тихо за водою,

Просто рахувати сірі дні,

Бути для усіх завжди святою,

Але гаснуть стиха в кутку, на дні.

Можна не виходити за межі,

Слухати, що кажуть навкруги,

Будувати звичні, спальні вежі,

Поки серце гасять ланцюги.

Тільки в чому сенс такого дива —

Бути тінню в чиємусь строю?

Правда завжди гостра і примхлива,

Вона любить силу і свою.

Краще обпектися до нестями,

Впасти, але знову встать на кін.

Справжній слід лишається віками

Лиш від тих, хто сам іде на дзвін.

Бо життя — це не пусті розмови,

Не шаблон, що видали колись.

Жити — це палити всі окови,

Де б твої дороги не зійшлись.