Казка про свиню у годівниці
Вірш / СуспільствоСтояла в лісі годівниця -
Загальна з їжею скарбниця.
Складав у неї птах і звір
Посильний добровільний збір.
Кожен носив щось в “казанок” -
Жолудь, ячмінь чи огірок,
Бо знали всі - прийде зима,
Спустошаться ліси й жнива.
Та буде в них запас харчів,
Щоб з голоду ніхто не зліг.
План працював із року в рік
Й наче влаштовував усіх.
Але цьогоріч все змінилось.
Свиня у лісі об’явилась,
Побачила безхозний скарб
Та й каже: “Як же можна так
Лишати їжу без контролю?
А ну ж бо хтось захоче долю
Урвати більшу? Тож харчів
Тоді не вистачить на всіх.
Потрібно встановить ліміти,
Щоб зайвого ніхто не вціпив.
А ще ввести нову посаду
Керуючого харчоскладу.
Щоб був порядок і контроль.
На себе цю поважну роль
Я, так і бути, можу взяти
За скромну щотижневу плату”.
Спочатку звірі завагались -
Ідея хибною здавалась.
Але все нові аргументи
Свиня наводила уперто.
І врешті всіх переконала,
Негайно до роботи стала.
З тої пори до годівниці
Ні звір, ні птах не міг пробиться.
Свиня на варті там стояла,
Харчі ретельненько збирала,
І сідкувала, щоб ніхто
Не брав суспільное майно.
І ось прийшла зима холодна,
Почалася пора голодна.
І кожен дикий звір і птах
У чергу за харчами став.
Свиня пайки всім роздавала
Згіно із графіком і планом,
Які сама ж і розробила,
Щоб на зиму всім вистачило.
Спочатку йшло все наче добре,
Ніхто не був сильно голодним.
Але чим далі, тим скудніше
Здавалась денна норма їжі.
Почали всі свиню питати:
Чого так мало насипати
Стала харчів тепер вона.
Натомість та відповіла.
“А що шановні ви хотіли?
Скільки за літо наносили,
Такі і маєте пайки,
Тож затягніть краще паски.
Й подякуйте мені, громадо,
Що попри складнощі зі складом
Усім даю хоч трохи їжі
У ці морози люті, хижі”.
Тож присоромлене суспільство
Змирилося із долей, звісно.
Всі розійшлись по своїх норах.Та з часом лиш сильнішав голод.
Птахам зернятка тільки сняться,
Вовки на зайців вже косяться.
Натомість контролер-свиня
Жиріє все від дня до дня.
Почали розлітатись чУтки,
Ніби свиня гребе прибутки,
Бо ратицю у годівницю
Щоденно запускає ницо.
Голодна й зла тоді громада
Зібралась біля харчоскладу.
І нумо кликати свиню.
Та вийшла і давай свою
Шарманку знову запускати:
“Панове, нащо так волати!
То все плітки, іпсо, брехня -
Вже завтра відзвітую я
За кожну крихту і зернято.
Приходьте о дев’ятій ранку
І я усім вам доведу,
Що з годівниці не краду!”
Повірила громада знову.
Усі пішли собі додому.
Вернулись вранці на поріг:
Ані свині, ані харчів.
Лили звірятка гіркі сльозиЙ голодували на морозі.
А що свиня? Собі жиріє
Та гріє пузо десь на Півдні.
З тих пір всі знають: не годиться
Пускать свиней до годівниці.
Й солодким вірити бровадам
Тих, хто керує “харчоскладом”.
